Поранений під Волновахою Андрій Іванчук (на фото) із села Мерва Горохівського району розповів про подробиці чорного для Волині четверга, коли загинули хлопці з Волині. Про це пише газета Волинь-нова.
«Для своїх земляків кілька сіл зібрали гроші на бронежилети. Кошти давала, зокрема, й церковна громада з Буркачів. Зібрали 21,5 тисячі гривень і закупили у Києві сім бронежилетів. П’ять ми віддали батькам хлопців, які служать на сході. Двоє наших солдат нині у Володимирі–Волинському, ще вісім пройшли медкомісію. Тому два бронежилети тримаю про запас. Вожу з собою в машині, — розповідає мервинський сільський голова Юрій Томащук.
Разом із ним їдемо до Іванчуків. Із 23–річним Андрієм розмовляємо біля будинку його батьків у Мерві Горохівського району. Він у темних окулярах — у нього пошкоджені очі. Звичайний сільський хлопець із багатодітної сім’ї, який, проте, вже побачив жахіття війни. На початку квітня його мобілізували. Був помічником кулеметника. Разом із іншими рядовий Іванчук потрапив на кордон Дніпропетровської та Донецької областей.
— Нас розкинули по блокпостах. Я потрапив на 10–й. Привезли дріт, мішки для піску, польову кухню — мали вже окопуватися. Але не встигли, — згадує Андрій. — Біля нас постійно була купа людей, журналісти, воєнком. Приїжджав комбриг, щоб заспокоїти людей. Спочатку БМП поставили обабіч дороги. Коли люди почали протестувати, то комбат перевів усю техніку на один бік. Місцеві казали: «Дайте нам автомати, ми самі себе будемо захищати. Ми за окрему республіку». Жінки запевняли, що нас ніхто не чіпатиме, що будуть біля нас постійно.
Так і було. Біля блокпоста українських військових постійно чатували місцеві. То пили пиво, то слухали музику з автомобілів, то просто реготали. Вдень це були переважно старші шахтарі, а на вечір залишалася молодь. Коли від’їжджали від блокпоста, то спочатку пересувалися селами, а вже назад наших вояків хтось проводив полями.
— З 12–ї до 3–ї ночі я стояв у наряді. Місцеві у двох чи трьох машинах сиділи по той бік дороги. Музика грала. Десь о пів на першу приїхав комбат. Я йому поїсти з наметів приніс, і він ще трохи посидів біля вогню. О третій мене змінили, — Андрієві важко розповідати про те, як починалося те страшне для Волині 22 травня. — Уже пізніше хлопці розповідали, що перед нападом ті люди так швидко змоталися, що ніхто й не помітив.
Напад був раптовий. Бій тривав сім–вісім хвилин. Терористи під’їхали нібито трьома інкасаторськими автомобілями та джипом і закидали гранатами. Неправду кажуть, що ми були п’яні і не відбивалися. Зі мною в Одесі лікувався хлопець із наряду, то розповів, що вистріляв усі свої чотири ріжки і ще одного позичив у пораненого майора, котрий не міг стріляти. Але потім хтось із їхніх почав кричати, щоб припинили вогонь та поклали зброю. Вони спокійно вийшли на поле і позбирали її. У мене теж забрали. Добивати не намагалися. Наприкінці з нашого боку вже не було чутно пострілів. Хто відстрілювався, туди гранати кидали.
Потім бойовики вийшли на поле і стали запитувати, хто механік–водій. Напевно, хотіли забрати БМП. Ніхто не зголосився. Тоді двоє з них видерлися на бронемашини і кинули всередину гранати. БМП спочатку горіли, а потім одна машина зірвалася. Від неї залишилася купа металу.
— Коли я підвівся, саме під’їхав якийсь підполковник своєю «Волгою». Він був без головного убору, але з погонами. І ще якийсь старший чоловік, також на «Волзі». Найважчі поранені сіли в автомобілі. Розповідали, що потім дісталися сюди місцеві жителі та «швидка». Нас повезли у Волноваху, а потім у Донецьк. Звідти вже зв'язався з рідними. Далі переправили до Одеси, — каже Андрій.
Після операцій зір у хлопця потроху відновлюється. Загоїлися й інші рани. Лікарі обіцяють, що бачитиме добре.
— Алло! Слухаю! У нас теж багато хто повістки отримав. Ми своїм купили бронежилети в Києві. Люди гроші здавали, — Юрій Томащук по телефону спілкується зі своїм колегою із сусіднього села Стремільче Львівської області.
Раніше сільські голови ділилися досвідом, як залучити кошти чи облаштувати якийсь об’єкт, а нині підказують один одному, де ліпше придбати бронежилет», - пише журналіст газети Волинь-нова Сергій Наумук.
- 4 просмотра
