Ви є тут

Готель "Залєскі"

Луцьк
вулиця Кривий вал

Готель є архітектурною і дизайнерською окрасою як історичної частини Луцька, так і усього міста в цілому.

Ми вміло об’єднали концепція історії та сучасності і радо пропонуємо комфортні умови як для роботи, так і відпочинку. Тому основними конкурентними перевагами «Zaleski» є - вдале історичне розташування, затишна атмосфера відпочинку і демократичні ціни. Наш гість – людина з тонким смаком вишуканості і ідеалу.

Інтер’єр готелю виконаний в класичному стилі про що свідчать багатство текстур, кришталю і відлуння класичної музики на усій території комплексу. Тільки у нас Ви зможете провести невимушену або ж ділову зустріч в конференц-залах готелю на вибір. Страви української та європейської кухні задовольнять гастрономічні вподобання найвимогливіших гурманів.

Високий професіоналізм і дружелюбність персоналу не залишать Вас байдужим. Чудові краєвиди,пам’ятки архітектури, затишок та романтична атмосфера старовинного Луцька справлять на Вас незабутнє враження, а розкішний відпочинок в «Zaleski» неодмінно викличе бажання зупинитися у нас знову.

ГК "Залєскі" пропонує 2 конференц-зали, де легко можна розмістити від 10 до 70 осіб. Конференц-зал №1 - до 2-х годин 300 грн, від 2-х годин і більше 200 грн/год. Президент-хол №2 - вмісткість до 12 осіб ГК "Залєскі" ідеальне місце для проведення: Круглих столів, зустрічей та форумів Офіційних презентацій Семінарів, зібрань і конференцій Послуги бізнес центру (мультимедійний проектор Benq MP-612, DVD-програвач, телевізор (діагональ 56 см), принтер, сканер, ксерокс)

 Історія готелю

ДОВШЕ ВІД ЖИТТЯ ЛЮБОВ ТРИВАЄ...

Пам’ятники бувають різними. Хтось увіковічнює дорогу людину у бронзі чи граніті. Хтось, нанизавши на фабулу сюжету найцікавіші факти біографії, створює про неї книгу. Хтось пише портрет. Пам’ятником творцеві і керівникові українського мандрівного театру двадцятих – тридцятих років ХХ століття, режисерові і акторові Олександрові Залеському та його дружині, талановитій актрисі цього театру Ніні Залеській став готель, споруджений їхнім внуком Олексієм.

Є в цьому особливий сенс. Безконечно мандруючи просторами Речі Посполитої, до якої тоді входили і західні області України, Залеські зі своєю театральною трупою зупинялися переважно в готелях. Були вони різні, ті тимчасові прихистки на довгій і нелегкій дорозі, бо театр показував свої вистави і в великих містах, і в маленьких містечках, і навіть у селах. Мандрівним артистам було не до розкішних апартаментів.

А про ось такий, як цей чудовий готель у сучасному Луцьку, справжній витвір архітектурної думки, Олександр та Ніна Залеські могли тільки мріяти. Він є своєрідним пам’ятником їхній мрії, їхньому мистецькому подвижництву, творчій одержимості, а ще – неймовірному коханню.

Історія цього кохання розпочалася у двадцятих роках минулого століття. Тоді красуня Ніна з Луцька, яка походила з відомого козацького роду Нетяг, заради своєї любові відмовилася від мрії стати професійною художницею, залишила навчання у Краківській академії мистецтв, змінила вибір життєвого шляху і стала актрисою мандрівного театру поляка Олександра Залеського.

Олександр, власник, головний режисер і актор цього самого театру, спадкоємець древнього шляхетського роду, представники якого належали до когорти претендентів на королівський трон (як відомо, короля вибирали зі знатної шляхти), під впливом своєї коханої став палким популяризатором української драматургії. Їхнє сімейне щастя було коротким. Але любов двох творчих особистостей виявилася значно довшою за їхні земні дороги. Її відблиск і досі зачаровує сучасників, як сяйво далекої зірки.

ЗА КОХАНИМ – ХОЧ НА КРАЙ СВІТУ

Після того, як 1775 року Катерина ІІ розігнала Запорізьку Січ, козацтво розсипалося по всіх просторах Російської імперії. Чимало представників козацької старшини згодом зробили кар’єру при цареві. Яким чином нащадки козака Нетяги дослужилися до високих чинів, наразі не відомо. Важко й сказати: чи то підвищенням по службі чи, навпаки, виявом невдоволення царя-самодержця і своєрідним покаранням та спровадженням у провінцію було відправлення на Волинь царського урядника Савелія Нетяги. Але достеменно відомо, що на початку ХХ століття він із сім’єю прибув до Луцька, укоренився тут і навіть якийсь час працював начальником поліції міста.

Це може здатися дивним, але велика дружна сім’я царського урядника дуже шанувала місцеві традиції. Особливо ж сповідувала все українське донька Нетяг Ніна, яка народилася в Луцьку 1905 року. Як тільки в місті була відкрита українська гімназія, Ніночка Нетяга стала її вихованкою. Не раз уже наприкінці п’ятдесятих років минулого століття, проходячи із внуком біля того місця, де була перша українська гімназія, вона розповідала йому про своє навчання у ній. Ніна успадкувала від козацького роду батька гордий, незалежний характер, а від матері – яскраву вроду.

Красуня була дуже активною в громадському житті. А ще Бог милостиво дарував їй неабиякі малярські здібності. Можливо у Луцьку Ніна відвідувала приватну художню школу. Або ж хтось із викладачів української гімназії давав їй уроки живопису і підтримував прагнення здібної дівчинки стати художницею. В усякому разі, щоб поступити до знаменитої Краківської академії мистецтв (та ще й дівчині!), треба було мати добру підготовку. А Ніна без проблем стала студенткою цього славнозвісного вищого навчального мистецького закладу, який дав світу цілу плеяду відомих художників. Вчилася добре, подавала гарні надії. І раптом через рік поставила рідних і викладачів перед фактом: вона залишає академію мистецтв. Даремно її намагалися вмовити продовжити навчання.

У Ніни характер – кремінь, якщо вона щось вирішила, то так і зробить. Та ще більшою несподіванкою для рідних стало її рішення присвятити своє життя мандрівному театру. Невдовзі вони дізналися: причиною такого різкого життєвого повороту стало кохання, що спалахнуло між Ніною і керівником театру Олександром Залеським. Театр ніколи не затримувався довго в одному місті, він постійно мандрував. І Ніна, аби завжди бути поруч з коханим, стала актрисою.

ВІД ВОЛИНІ ДО ВАРШАВИ

Родові маєтності Залеських дісталися трьом спадкоємцям. Одна сестра забрала свою частину грошей і вирушила на пошуки щастя в Америку. Знайшла вона його за океаном чи ні – не відомо, бо зв’язки з Америкою після приєднання Польщі до країн соціалістичної співдружності дуже ускладнилися, відповідно обірвалося і сімейне спілкування. Друга сестра за батьківський спадок купила в Ліоні ткацьку фабрику і зайнялася легкою промисловістю. А брат вклав усе що мав у мандрівний театр: набрав акторську трупу, виготовив декорації, підібрав репертуар, купив реквізити та костюми і поринув у творчість.

Став він для свого давно омріяного дітища не лише продюсером, але й режисером, актором і навіть перекладачем. Про те, що Олександр Залеський сам грав на сцені свого театру, свідчить срібний медальйон, збережений Ніною Савеліївною і переданий згодом внукові. На ньому викарбувано: „1923 рік, м. Волховіцк” і напис ”Дорогому керівникові і режисерові Олександрові Залеському в день його бенефісу – від його працівників”. Бенефіси ж, як відомо, влаштовують актори. Досі зберігаються у сімейному архіві й переклади драматичних творів, здійснені Олександром Залеським. Маючи блискучу освіту і володіючи п’ятьма мовами, Олександр Залеський робив переклади зарубіжної класики переважно українською та ідиш.

Адже театр, мандруючи по всіх теренах тодішньої Речі Посполитої, виступав переважно перед українською аудиторією, а також у містечках, де компактно проживало єврейське населення. До речі серед збережених Ніною Савеліївною рукописів п’єс з репертуару театру є й переклад драми Шолом-Алейхема „Бог помсти”, здійснений відомим письменником, лікарем, викладачем Луцької української гімназії Модестом Левицьким, що засвідчує співпрацю Модеста Левицького з театром Олександра Залеського.

Сьогодні вже важко сказати, з чого саме розпочинав свій шлях мандрівний театр Олександра Залеського, яким був його репертуар на початках і якою мовою тоді виконувала трупа постановки. Найімовірніше, польський шляхтич створив театр польський. Але ось у його долю, наче яскрава зірка, ввійшла українська красуня Ніна Нетяга. Вона осяяла його душу, зігріла її своїм палким коханням. Ця зустріч змінила долі обох. 

На карті

Додати новий відгук про Готель "Залєскі"

Не менше двох речень

Вхід через Google