Волинянка Майя Москвич – тендітна 24-річна дівчина -воїн, яка готова за Україну боротися до останнього, пройшла майдан і тепер захищає нашу землю на Сході.
Майя пригадує своє життя до Майдану та війни і ділиться зі мною спогадами, враженнями та думками щодо майбутнього України.
В першому добровольчому батальйону Нацгвардії імені генерала Кульчицького перебуває з кінця серпня, і там її знають не як Майю Москвич, - керівника Національного альянсу, активну громадську діячку, а як позивну «Волинь».
Розкажи, чому ти вирішила їхати в АТО?
Я, як націоналістка, знала, що маю захищати свою землю. Ми в Національному альянсі неодноразово проходили військові табори. Тоді всіх це дивувало. Ми готувалися до чогось, як свого часу вояки ОУН-УПА боролися за незалежність..І коли дійсно прийшов час відстоювати незалежність України, багато з нашої організації поїхало на Схід. Ще наприкінці серпня я сказала своїм друзям, що як тільки Бандерштат завершиться, відразу їду в Нацгвардію чи добровольчі батальйони.
Пригадую, ми з керівником прес-служби відсипаємось після Бандерштату, і тут лунає дзвінок, чи не хочу я їхати на Схід. Я відразу зібрала речі і поїхала.
Чи довго ти обдумувала своє рішення?
Ні, я виважено і швидко прийняла це рішення. Спочатку було страшно. Розуміла, що я дівчина, і там буду рядовим бійцем, а тут керівником Національного альянсу. Та наразі громадська робота не для мене, бо в першу чергу я боєць.
В батальйоні є мої побратими з Нацальянсу. Батальйон сформований із самооборонівців. Там багато добровольців з Волині. І ніхто не займається публічністю, піаром.
А як це сприйняли твої рідні?
Сказати своїм рідним про своє рішення я боялася найбільше. Але вони сприйняли це добре і підтримали мене.
Скільки у вашому батальйоні дівчат?
Близько двадцяти. Це переважно медсестри, кухарі. Деякі дівчата виконують і не притаманні для жінок функції. Є снайпери, стрільці. Але вони, як і чоловіки, все добре розуміють і знають, що мають бути там.
Чи важко на Сході морально?
За 35 днів перебування на війні починаєш думати, що ти взагалі тут робиш. Вкінці я вже фізично виснажилась, і хотіла відпочити. Коли повернулася на Волинь, відчула на собі якісь внутрішні зміни. З`явилися нові звички, змінилося ставлення до деяких речей. Я думаю,що кожен, хто був на війні, повертається додому іншим.
Як місцеві ставляться до вас?
Ми були в Дебальцево, то там нас не підтримують. В кого зброя – з тим і місцеві. Але людей майже не залишилося. Мені здається, що всі, хто підтримує Україну, виїхали. Залишилися ті, хто не визначився або підтримує терористів.
Перемир`я?
Це не військове, а політичне перемир`я. Обстріли по позиціях наших бійців продовжуються, але не рухається важка техніка. За час перемир`я в нас загинуло троє людей, дуже багато поранених. Все-таки хочеться вірити, що за за час перемир`я ми краще підготуємось до війни.
Як ти думаєш, коли завершаться події на Сході?
Зараз дуже важливо перезимувати, і вже на початку весни буде більш-менш зрозуміла картина. Перемога за нами. Але я помітила, що в нас добре працює ФСБ. Говорять про другий майдан, революцію. Не знаю, як це змінить ситуацію. Я думаю, що Україна повертається до Козацької держави. Ми стаємо країною воїнів. Дуже символічно, що День захисника вітчизни тепер українці святкуватимуть 14 жовтня – в День Українського козацтва.
Щоправда, скільки ми будемо воювати, невідомо.
Після війни ти плануєш займатися громадською діяльністю?
Зараз я роблю саме те, що повинна. Як керівник націоналістичної організації. Не можна ставити діяльність організації понад націю, визначати її як самоціль. Я навіть думаю про те, що якщо закінчиться війна, в Національному альянсі ми відкриємо шлях для молоді і підемо далі. Ми настільки змужніли після майдану, під час війни, і готові до серйозніших речей.
Чи не думала ти спробувати себе у політичній діяльності?
Після всіх подій на Майдані я прийняла рішення, що не піду в політику. Це бруд, багато слів, піару. А я не люблю ці речі. Вплинули на мене смерті на Майдані, події на Сході. І я відчула, як добре бути без політики. Бо ж революцію в Україні зробили не вони, а прості українці. Можливо, спробую себе в політиці, але через кілька років. Зараз у мене важливіші справи. Я, як націоналістка, не змінюсь, і це в мене буде завжди на першому місці.
Вибори?
Коли приїхала в Луцьк, помітила дуже багато білбордів. І бачу, що великі гроші витратили на вибори. Люди й надалі обирають найрейтинговіших, а не тих, хто дійсно достойний. Сподіваюсь, що парламент таки зміниться якісно. Після майдану треба мати велику мужність йти в політику. Я поважаю таких людей. Морально я так не змогла б.
Чи змінилася Україна за цей рік?
Ми повертаємось до того, ким ми є. Тобто стаємо самі собою. Українці тепер більш згуртовані, бо до майдану кожен жив у своєму середовищі. Нарешті Схід побачив Захід. І я повторюсь, скажу, що Україна повертається до Козацької держави. Ми – сильні воїни, і ми переможемо.
Фото: з акаунта у Фейсбук
Ірина Мусій
- 9 просмотров
