Герой, що сміливо загинув у бою, врятував побратимів та вічно бився за справедливість. Самооборона Майдану Волині та батальйон "АЙДАР" потерпіли болючу втрату Ігоря "Сорокового" Філіпчука.
- Чому його називали «Сороковим»?
- Бо він був із сорокового кварталу.
Айдарівець “Кутузов” згадує, посміхається, але в очах відчувається біль від втрати. Ігор Філіпчук запам’ятався бійцям-побрітимам як безстрашний та життєрадісний хлопець. «Бігає на передку без броніка, керує всім». В житті він був дуже пробивний – все знав, все вирішував, всім допомагав. Він був тим, на кого зажди можна було покластись.
- Але те, що нічого не боявся – це таки правда. Він у нас був РПГ-шником. Вистрілити з РПГ – це не просто, бо ж треба повністю вийти чи вилізти з укриття, прицілитись і бахнути. А по РПГ-шниках стріляють в першу чергу всі. Тому він зажди був головною мішенню для ворога. – каже Кутузов. Не стримує свого захоплення, розповідаючи про побратима.
- Я познайомився із “Сороковим” близько 5-ти років тому. Там, де ми разом працювали, його називали «Чудний» за його дивний та позитивний характер. Веселий та дуже добрий, мало у чому міг комусь відмовити, але при цьому мав загострене відчуття справедливості, а тому міг відповісти і силою. Ти до нього з добром, він тобі втричі його повертає. – згадує бійця айдарівець з Луцька Сергій.
Денис досі не може повірити у те, що сталось. Пам’ятає, як часто вони з ним дискутували та сперечались на якісь побутові теми. Зараз все видається таким дрібним та неважливим.
- Як тепер без нього?
Очевидець останніх секунд життя “сорокового” Роман каже, що своїм вчинком Ігор врятував багатьох бійців-побратимів, яким, крім його ж РПГ, більше не було чим протидіяти ворожому танкові.
Сороковий загинув у бою. Він тричі виходив із укриття, щоб вистрілити із РПГ. На третій раз вже пошкоджений танк вистрілив у відповідь… Ігор зробив неможливе: він захистив побратимів, захистив позиції і захистив честь українського добровольця.
Герої не вмирають!
