Луцьк – Близько сотні загиблих, десятки зниклих безвісти і полонених, двоє самогубців, кілька заарештованих військовою прокуратурою й повністю знищена бойова техніка - такий трагічний підсумок участі в бойових діях на сході 51-ї волинської окремої механізованої бригади. Зараз бригада, за наказом головнокомандувача, переформатовується в 14-ту бригаду. А родичі й волонтери намагаються зібрати інформацію про перебіг подій, щоб з'ясувати чи не перекладає керівництво АТО свою відповідальність на рядових.
Про це пише Радіо свобода.
51-у окрему механізовану бригаду розформовують. Для військових рішення головнокомандувача – зневага. Вони впевнені, що такого не заслужили, хоча багато хто й потрапив у полон.
Координатор Ковельського центру допомоги 51-й ОМБР Ірина Панасюкдемонструє відео з мобільного телефону: життєрадісні хлопці «з вітерцем» їдуть на залізничному вагоні, обліпленому державними прапорами. «Це 51-а бригада, друга рота. Вони їдуть з Рівненського полігону в Чапліно. Після прибуття їх поклали в 9-й вечора, абсолютно без розвідки, спати у голому полі. Тієї ж ночі саме на те місце посипалися снаряди. Лишилися руки і ноги від тих хлопців. Багато хто лише через добу вибрався з тих соняшників». Це лише одна історія.
Їм пощастило більше
Ілля воював на сході в артилерійському підрозділі 51-ї. Хлопець мобілізований у квітні. За його плечима – лише військова кафедра. В армії йому довірили підрозділ. Спочатку було відносно спокійно. Артилерію на передову не женуть. Але на День незалежності хлопці отримали «вітання» від окупантів.
«Потім по радіостанції передали: «С днем Независимости. Что, вс……cь?». Ми відкрили вогонь десь о 4:13 ранку, і до шести вечора стріляли безперервно. Гаубицям потрібно було поставити пам’ятник – все працювало ідеально. Починаючи з цього дня, ставало все жаркіше. Нас почали частіше і точніше накривати – такими снарядами, про які ми не знали навіть, з чого вони були запущені – швидше всього, з «ураганів», розповідає артилерист.
Вони з Дмитром прибули додому у хвості ешелону з важкою технікою. Однак очікувальних преміальних за участь у бойових діях не отримали. Як і офіційної відпустки. Тепер хлопці передбачають, що і їм закидатимуть дезертирство. І обіцяють першими подати до суду. Адже замість відпустки вже отримали два тижні зіпсованих нервів.
«Ми все здали – речі, зброю. Приїхали сюди – тут спочатку казали, що тут, на місці, будуть відпустки давати. Ми їздили тижнів два, щоб нам підписали відпустку, а вони відфутболюють один до одного», – розповідає Дмитро.
Воювали розрізнено
Саме 51-а бригада отримала удар у спину під Волновахою. Близько двох десятків військових, яких не пустило до міста населення, розстріляли бойовики. Коли відсторонили командира бригади Володимира Яцківа, лишилося багато невдоволених. Потому підрозділи бригади розділили між різними командуваннями й розпочався хаос, кажуть хлопці. Він і призвів до трагедії під Іловайськом. «Нас почали кидати в різні боки, почали командувати ОК «Північ» і ОК «Південь». Ми належали тоді не знаємо до кого. Нами закривали всі дірки, які тільки можна було. Тож зараз про 51-у тільки й говорять, що то звідти вийшли з полону, то звідти визволили», – констатує Ілля.
Частину бійців досі утримують в Запоріжжі. Закидають зраду через перехід російського кордону. Дев’ятьох засудили за дезертирство у Старобільську. Волонтери з Ковельського Центру допомоги п’ятдесят першій тримають з ними зв’язок через своїх колег. Вони, як і більшість волинян, впевнені, – хлопців звинувачують безпідставно. Волонтери зі Старобільська підтверджують – хлопцям інкримінують невиконання наказу командира. «А наказ командира був – під «Смерч»… Вони не виконали, бо там іти на розстріл потрібно було. Вони, мабуть, відійшли», – діляться здогадами волонтери.
Волиняни засуджують арешт і судове переслідування бійців 51-ї бригади, котрі були поставлені в умови «Смерть або… смерть», – каже Ігор Пініс, заступник голови ради ВГО «Комітет громадського спротиву». Чоловік категоричний: «Ми не дамо їм цього робити. Не віддамо їм наших хлопців із 51-ї. Це герої, це хлопці – їх призвали, вони виконували свій обов’язок. Вони виконали. А те, що їх кинула держава, зрадив генералітет – це не дає право над ними знущатися».
Волиняни вважають, що саме на вищому командуванні Збройних сил та Штабу АТО лежить провина за велику кількість полонених і убитих бійців. А також за моральний стан тих, хто повернувся. Двоє із них уже покінчили з життям, здійснивши самогубство. Цим бійцям потрібна не просто медична, а й психологічна реабілітація, вважають волонтери, які збираються створити для ветеранів АТО центр психічного здоров’я.
«Щоб знати, що сім’я в безпеці»
Претензії волонтерів та родичів бійців до керівництва військових підрозділів та Збройних сил – небезпідставні, хоча є серед них і необґрунтовані чутки. Так заявив генерал-лейтенант Ігор Колесник, виконувач обов’язків командувача оперативного командування «Північ».
«Може, з новим найменуванням, новими регаліями, новим озброєнням, новою чисельністю – рішення прийматиметься додатково, але сам військовий організм далі буде існувати», – сподівається генерал. До визначеного терміну директиви Міністерства оборони й Генерального штабу частини бригади будуть знаходитися у пункті постійної дислокації і виконувати організаційні заходи.
Для честі військових 51-ї важливе не ім’я, а правонаступництво разом з усіма званнями та нагородами. Так Радіо Свобода телефоном пояснив віднедавна поновлений на посаді полковник Володимир Яцків.
Громадський рух, який утворили рідні військових та волонтери, заявляє – тилові генерали не мають права судити тих, хто вижив. Тим паче, що вони готові повернутися у стрій.
«Я б не хотів воювати, але згоден їхати туди й захищати, знаючи, що моя сім’я в безпеці», – ділиться молодший офіцер, випускник військової кафедри Ілля.
Тепер люди вимагають повної реабілітації усіх українських військових, котрі потрапили у полон або, рятуючи життя, опинилися на російській території.
