Боєць Олександр Кравченко проходив психологічну реабілітацію для воїнів АТО, аби по-новому навчитися жити. Тепер він допомагає професіоналам, служить містком між спеціалістами і тими, кому вони прагнуть допомогти, а також пише спільну роботу з арт-терапевтом на тему війни. Про це повідомляє прес-служба Фонду Ігоря Палиці "Новий Луцьк".
Арт-терапія – незвичний, але дієвий спосіб подолати психологічні травми. Завдяки мистецтву вдається розкритися, зануритися до найпотаємніших струн душі та заспокоїти те, що болить. Війна відкрила та спровокувала багато ран. Аби бійці не залишалися сам на сам із проблемами, з ними працюють психологи. У тому числі, використовуючи мистецтво як терапію.
Боєць 14-ої бригади, начальник медичного пункту протитанкового дивізіону Олександр Кравченко потрапив у першу хвилю мобілізації, коли все лише починалося. До того, був учасником Революції Гідності. У своєму житті йому довелося побачити і чимало такого, про що волів би забути, а ще ліпше – не знати ніколи. Важко порахувати, скільки кілометрів йому довелося подолати у напрямку зони неоголошеної війни і назад. Він – і боєць, і нині волонтер.
Той, хто дивився війні у вічі, довго не зможе її забути. Відновлення сили просто необхідне, життєво важливе. Спочатку Олександр сам проходив психологічну реабілітацію, щоправда, без арт-терапії. Нині ж допомагає професіоналам, служить містком між спеціалістами і тими, кому вони прагнуть допомогти. Олександр розповідає:
Людині, яка була на війні, доводиться все робити на підсвідомому рівні. Свідома людина, громадянин керується так: дія, подумав, протидія. У бійця це викреслюється. Тому що, якщо він буде думати, то він може не вижити. Все інстинктивно. В бійця відключається кора головного мозку за рахунок стресу, воно все розсипається. Тому для того, щоб людина могла себе адекватно вести, усе потрібно поставити на місце. Саме це допомагає робити арт-терапія. Починаючи з того, як ми вчилися ходити. Гратися в ті самі ігри… Дорослі хлопці в реальному житті бавляться. Ми по-новому вчимося жити. Після того, що ми бачили, після того, що ми пережили.
Із художницею і арт-терапевтом Тетяною Мялковською Олександр пише спільну роботу. І вона дається непросто – у суперечках, мистецьких баталіях, але з цього народжується дещо справді оригінальне. Олександр коментує:
Я зробив репродукцію своєї фотографії, яку зняв рік тому, коли ми стояли під Донецьком. Ця фотографія за один день облетіла весь Інтернет. Після того, як ми повернулися з АТО, я якомусь показував знімок, а мені кажуть, що то фото з Інтернету. Відповідаю – стояти, це моя. Я показую в оригіналі. В мене була давно ця ідея – намалювати картину саме із цієї фотографії, я хочу закінчити її...
У таких, здавалось би, невинних розвагах – серйозна праця обох боків – і спеціалістів, і самих реабілітантів. Народжуються оригінальні, талановиті полотна, ікони, сюжетні картини, батіки. У них – живі, неприборкані емоції, шлях до нормального життя, що ним іти ще довго. І добре було б, аби іти ним не самому, а спираючись на розуміння, на підтримку, усвідомлювати те, що не кинутий напризволяще. Олександр вважає, що неабияка заслуга належить благодійникам, адже завдяки фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» учасники АТО регулярно отримують психологічну підтримку і реабілітацію.
- 2 перегляди
