На Волині зберігається Ікона, яку домалював Шевченко

Під час реставрації стародавнього образу Тарас Шевченко домалював Богоматері намисто.

Запрестольний образ Пресвятої Богородиці знаходиться у кладовищенській Іовській церкві села Секунь Старовижівського району. Це ікона роботи візантійських майстрів. Нове життя вдихнув у ікону геній України – Тарас Шевченко. Без сумніву, вона становить цінність не тільки для прихожан храму, але є мистецькою, духовною спадщиною усіх волинян, інформує Вісник+К.

На Волині Тарас був у 1846 році

Приблизно між 1572-1588 роками завдяки зусиллям Михайла Калимета у селі була збудована дерев’яна церква на честь святого Михайла. Згодом стародавній храм опинився в аварійному стані, і у 1868 році батюшка Ілля Мусієвич спорудив нову дерев’яну церкву на кам’яному фундаменті, а з розібраного звели капличку на сільському цвинтарі. Сюди ж перенесли ікону Божої Матері. У 1932 році історик Олександр Волинець визначив, що образ Богородиці створений майстром візантійської школи. І справді, вона відповідає традиціям написання ікон цього періоду.

Матеріали, зібрані істориками та архівістами, підтверджують факт перебування Тараса Шевченка в Секуні у жовтні 1846 року. Тоді, за дорученням Київської археологічної комісії, поет приїздив на Волинь для огляду та змалювання старих поліських церков. Його перебування чітко прослідковується у Вербці Ковельського та Секуні Старовижівського районів. Можливо, настоятель храму Ілля Мусієвич та дияконГригорій Антонович і попросили тоді Тараса Григоровича реставрувати образок, який з часом потемнів.

«Пана у чорному капелюсі» пам’ятали старожили

«Народна пам’ять зберегла спогади старожила Секуня Мефодія Рижка, який повідав, що його дід Іван розповідав йому про те, що в Секунь приїжджав Шевченко і малював стару церкву, не нинішню, збудовану пізніше, а ветху.Тарас Григорович не тільки змалював той храм, а й реставрував для нього ікону Богородиці. Коли церкву розібрали, то образ перенесли до кладовищенської каплички», – розповідає секунський сільський голова Надія Костючик.

Історія зберегла свідчення, що реставрував «пан у чорному плащі і чорному капелюсі, який говорив народною мовою». Він домалював Діві Марії й Богонемовляті намисто, що не характерно для ікон, але притаманне українським жінкам. У нижній правій та лівій частині образа проглядаються чіткі людські постаті, звернені до небес, де на хмарі видніється Всевишній.

Докторові філософських наук Вікторові Жадьку вдалося розгледіти медальйон Ісуса Христа, в обрамленні якого видніються букви і цифри – абревіатура Ш, а під нею – Т, нижче цифри «1846», що підтверджує – над відновленням ікони дійсно працював Тарас Шевченко.

***

У книзі «Опись церковного имущества», що належить секунській парафії, наш знаменитий земляк з Мизового митрополит УАПЦ Никанор Абрамович знайшов нотатки навпроти запису «Образ Божої Матері за престолом»: «У 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасіем Шевченком».