Усі вони — волиняни. Найстаршому 39 років. Армійці мають кульові та осколкові поранення голів, спин та кінцівок, однак життя їхнє поза небезпекою.
Відвідати бійців 51-ї механізованої бригади, що попали під обстріл сепаратистів на Донеччині, сьогодні приїхав голова Волинської облдержадміністрації. Першим чином чиновник йде до кабінету головного лікаря. Його цікавить душевний стан бійців, чи немає загрози їхньому здоров'ю.
"Якраз період зараз перебігу вогнепальної рани. Це — нагноєння. Без нагноєння рана не гоїться. Їх сам перев'язав, зараз теж будуть перевєязувати. Попередня обробка йде. Стан — задовільний..." - розповів начальник луцького військового шпиталю Олександр Хоменко.
Вони соромляться позувати для камер, тому час-від-часу втікають з палат. Поранені кажуть: зовсім не герої — просто так сталося. Згадувати про той злощасний ранок 22-го травня беруться не одразу, мовляв, відчувають,що їх підставили.
"Куди втікати? Ні блок-поста, нічого нема. Куди воювати, з ким? Нажати курок може кожен..." - нарікає поранений Дмитро Волох.
"Під'їжджає на швидкості джип. І зупиняється. Вогонь відкривається зразу. Потім під'їжджає “інкасаторська” ще на допомогу. І стрільба починається безприривна. Десь хвилин 10-15", - згадує поранений Володимир Мельничук.
На блокпості під Волновахою усі п'ятеро армійців пробули заледве три дні. Загалом же на Донеччині — майже місяць. Додому їх обіцяли доправити живими-здоровими одразу після виборів. Не склалося.
Волонтерка Наталя Соколова особисто сприяла відправленню поранених на батьківщину. Нині бігає їм за ліками, годує фруктами, забезпечує газетами. Зізнається, якби не досвід Майдану, навряд чи витримала таку місію.
"У мене ситуація була з батьками Бондарука. Вони мені зранку гроші принесли на бронижелет для сина, а він у мене в списках загиблих. Номер сім. Оце був самий страшний удар за цей тиждень. А сама щаслива хвилина — ми знайшли Барчука живого, а вагітній дружині сказали уже, що загинув", - розповіла Наталія Соколова.
Загалом, підсумок інциденту під Волновахою наступний: 17-теро загиблих, 30-теро поранених.
Натепер хлопців лікують у шпиталях Києва, Луцька, Одеси, Харкова. Вже максимум через півтора місця вони опиняться по домівках. Втім, психологічні травми, резюмують медики, армійці лікуватимуть щонайменше рік.
- 6 переглядів
