Хто винен у тому, що усі адмінбудівлі шахти №8 зрівняли із землею, з’ясовували громадські активісти у Нововолинську. Про це інформує Нововолинськ діловий.
«Шахту ліквідовували у кінці дев’яностих, - пригадує ветеран шахтарської праці Михайло М. – Це були важкі часи для вугільної галузі. Проте, чесно кажучи, нас всіх шокувало, що усі шахтні будинки та цеха розвалили і просто порівняли із землею. Така безгосподарність в голові не вкладається!
До того ж це викликало цілу низку підозр та здогадів у місцевого населення. Наприклад, люди розповідали, що ночами туди звозили фурами якусь нечисть і зливали просто у ствол. Може хімію чи якісь токсичні відходи. Не знаю… Те, що хотіли там поховати – давно поховали. Знаю одне - хтось на тому в Нововолинську зрубав купу «бабла»…»
Громадські активісти поцікавилися у «Західно-Української дирекції з ліквідації шахт», чи могла вплинути громада на те, аби споруди колишньої шахти №8 залишили і передали місту, чи проводилися відповідні обговорення або консультації. Ось як звучало їхнє запитання:
- Чи були проведені попередні консультації, обговорення, погодження з представниками органів місцевого самоврядування Нововолинська з питання фізичної ліквідації адмінбудівель та інших наземних споруд колишньої шахти №8 «Нововолинська»?
Ліквідатори відповіли:
- При виготовленні проекту ліквідації шахти №8 «Нововолинська» були проведені консультації з місцевими органами влади на предмет можливого використання будівель та споруд ліквідованої шахти з подальшою передачею їх у фонд Державного майна, такі пропозиції не надходили і тому проектом була передбачена повна фізична ліквідація усіх будівель та споруд на проммайданчику шахти.
Виходить, що тодішня місцева влада, зокрема і у обличчі міського голови Віктора Сапожнікова, не потрудилася надати власні пропозиції, аби зберегти наявні об’єкти нерухомості, які згодом можна було б вигідно продати, скажімо, тим же закордонним інвесторам (наприклад, БРВ, «Кроноспан», Хан-Електробау і т.д.).
Не варто відкидати і версії гірників-ветеранів, що наших владців до такої мовчазної згоди підштовхнули й інші, більш корисливі мотиви. Адже ліквідація шахт – прибуткова справа (не менше, аніж побудова, якщо врахувати досвід довгобуду - шахти №10), і чим більше ліквідовують донецькі підрядники, тим швидше товстішають гаманці у чиновників.
Ще у 1996 році Україна визнала неефективність організації вуглевидобутку в країні та необхідність структурної перебудови в умовах ринкових перетворень для створення конкурентного середовища у галузі (Указ Президента України №116/96 від 7 лютого 1996 року).
На виконання названого Указу Кабінет Міністрів України 28 березня 1997 року видав Постанову №280 «Про хід структурної перебудови вугільної промисловості».
У додатку до неї передбачалося, що у 1999 році через непродуктивність закрити шахти № 2,3,6,7 і №8 «Нововолинська».
- 3 перегляди
