Жителі Кримного, що в Старовижівському районі, обурюються тим, що громадський луг, яким вони користуються не один десяток літ, влада хоче віддати учасникам АТО для ведення особистого селянського господарства.
Про це пише газета Волинь-нова.
Громада села подала звернення-лист до редакції газети Волинь-нова з проханням роз’яснити правомірність такого рішення влади Волині.
«Просимо з’ясувати, чи правомірно надають земельні ділянки на громадському пасовищі, - йдеться у зверненні, під яким поставили свої підписи 44 жителі села. -Маємо інформацію, що тут вони вже виділені учасникам антитерористичної операції на Сході України. В такому разі нам не буде де випасати худобу. Хочемо знати, чому роздають саме приозерну ділянку, адже і в Кримному, і в навколишніх селах є достатньо площ, які не використовуються належним чином. Їх можна було б віддати у користування учасникам АТО», - додають селяни.
Довкола Кримного нічим не гірше, ніж біля Світязя, що в Шацькому районі. Навпаки: тутешню округу ще не сповна «заселили» бази відпочинку та приватні забудови. Хоча дедалі частіше стомлені від виснажливих трудів чиновники обласного центру зводять у тихому поліському закутку сучасні котеджі серед сосен та неподалік озер.
Природа розщедрилася для Кримного аж на дві природні водойми - озеро Домашнє, що майже в центрі села, і Пісочне. Неподалік від нього, за асфальтівкою, що тягнеться до Любохин, розкинулося пасовище, куди жителі цього кутка села женуть свою худобу.
Як розповідає місцева жителька Віра Шава саме на цьому лузі селяни випасають корів і коней. У 2000-му, розпайовуючи колгоспні землі, люди вирішили виділити з кожного паю по 0,60 гектара, об’єднати їх для того, щоб ця ділянка залишилася тільки для громадського пасовища. Рішення власників паїв зафіксували у протоколі загальних зборів, витяг із якого голова комісії передала в сільську раду. Однак площу для лугу виділили далеко від села. А коли виготовляли проект землеустрою, то громадське пасовище у ньому не передбачили взагалі. Так людей пошили в дурні.
Неважко здогадатися, що спонукало владу до таких хитрощів - від пасовища до озера Пісочного всього кілька сотень метрів. Чималий шматок землі дуже привабливий для любителів відпочинку на природі.
За словами депутат Старовижівської районної ради, жителька Кримного Євгенії Поліщук, цей луг вже пробував прихопити якийсь багач із Нововолинська, але тоді люди збунтували і не дали цього зробити.
Відстоювати випас селяни будуть і тепер, якщо його розіб’ють на ділянки для облаштування особистих селянських господарств.
«Роботи в селі нема, то надія тільки на те, що вторгуємо гріш від продажу молока, бо тримаємо дві корови. Якщо обгородять пасовище, як це зробили на протилежному боці шосе, то візьмемо вила», - додає місцевий житель Микола Чикун.
Разом із селянами журналісти вирушили на край села до урочища Переїжджене, щоб оглянути ділянку, за яку збирається воювати громада. Її, як кажуть люди, при весняному повноводді заливає так, що залишається тільки горбок. Зате швидко піднімається трава, коли вода спадає. Вже це дає підстави засумніватися, чи справді майбутні власники особистих селянських господарств, які претендують на цю землю, зможуть тут вирощувати картоплю або городину.
Через шосе від пасовища - приозерна смуга. Впритул до неї підступили обгороджені земельні ділянки. Одна - щільним дерев'яним парканом, інша - поки що жердинами і стовпчиками. Прохід до піщаного берега закритий шлагбаумом.
Люди обурюються, що ще не так давно купатися на Пісочне приїжджали навіть із сусідніх сіл, а тепер, «хазяїн» перекрив дорогу. Болото городять до самого озера. Якби не воно, то ніхто тої землі не брав би.
На питання журналістів, хто ж власник чималеньких ділянок? Відповідають: «Хто гроші платить, той і городить».
Пробуємо розібратися, де ж межі Кримного. Але дорожнього вказівника з назвою села годі знайти. Згодом за підказкою місцевої жительки вдалося таки розшукати те, що залишилося від нього. Бетонний підмурівок та залишок металевої труби, яку хтось завбачливо зрізав. Звідси до обгороджених земельних ділянок ще 320 метрів.
Як зазначає Віра Шава Кримненська сільська рада зверталася до районної ради попереднього скликання з проханням розширити межі села в напрямку до озера. Але районні депутати не дозволили. Тепер, напевно, хтось зробив це самовільно.
Люди невдоволені, що сільська влада самочинно вирішує питання, які зачіпають інтереси всієї громади. Останнім часом сходи селян тут збирали тільки тоді, коли прийшла вказівка закрити місцеву дільничну лікарню. Жителі не проти виділити землю тим учасникам АТО, які живуть у Кримному. Але її вистачає і на інших масивах у межах населеного пункту. Це підтвердив і сільський голова Кримного Руслан Курижко. Однак сам він чомусь навіть не знає, хто з мобілізованих вояків претендує на землі на пасовищі, а також хто загородив територію біля Пісочного і прохід до нього. Пояснив це тим, що обрали його лише кілька місяців тому.
«Я не можу гарантувати, що тривога селян безпідставна, - врешті зізнався керівник. Якщо землю виділять усупереч інтересам громади, то сільрада втрутиться, щоб не дійшло до непорозумінь».
Не вдалося дізнатися, хто хоче господарювати поблизу озера, і в Старовижівській райдержадміністрації. Її голова Анатолій Лавренюк відразу покликав на допомогу заступника начальника відділу Держземагентства у Старовижівському районі Анатолія Андріюка, котрий ствердив: згідно із землевпорядними документами пасовище, яке обстоюють люди, знаходиться набагато далі від Кримного. Однак обидва керівники теж не назвали прізвищ тих, хто добивається виділення землі. Мовляв, у районі лише готують графічні матеріали та пакет документів.
Дивно, як можна збирати заяви, копії паспортів та ідентифікаційних кодів і не знати, чиї прізвища там значаться? Тим більше, саме сайт головного управління Держземагентства у Волинській області не далі як 31 липня інформував, що в нашій області «активно ведеться робота із сім'ями учасників АТО щодо виділення їм земельних ділянок. З допомогою міських, сільських та селищних голів районів проводиться щоденна робота щодо надання консультацій, розробки технічної документації та в подальшому оформлення усіх необхідних дозвільних документів на землю».
Чому ж так утаємничували районні керівники прізвища майбутніх власників селянських господарств, які хочуть вирощувати бульбу на громадському пасовищі? Тим більше, що на противагу їм сільський голова сусідніх із Кримним Любохин Адам Стрільчук не приховував, що клопочеться про виділення для його односельчан, яких мобілізували до війська, ділянок для садівництва.
Не сумніваюся, що ті, кому випало захищати Україну від сепаратистів та російських нападників, повинні мати належний соціальний захист і пільги, які обіцяла держава. Виділення землі - лише одна з них. Але є великий ризик, що в нашому краї окремі спритники, котрі давно наживаються на приозерних ділянках, саме через учасників АТО спробують прибрати до своїх рук нові площі. Інакше чому саме біля Пісочного хочуть облаштувати собі обійстя вояки зі Старої Гути, Смолярів, Седлища, адже біля цих сіл теж немало площ, які набагато кращі для ведення селянського господарства, ніж громадське пасовище у Кримному.
Очевидно, найвагоміший аргумент - озеро. Не здивуюся, коли через деякий час дізнаюся, що, отримавши по гектару, вони невдовзі продадуть його якому–небудь скоробагатьку, котрий не картоплю і жито посіє тут, а зведе розкішну віллу.
У своєму листі жителі Кримного резонно зауважили: «В Україні тепер будуються засади верховенства права та демократії, тому насамперед має стояти питання правомірності дій наших чиновників. Вони не можуть розпоряджатися нашою землею без зборів селян та погодження з громадою».
