Про роботу кожного українського волонтера можна написати книгу. І спілкуючись з цією жінкою, я зрозуміла, що для неї, це не просто волонтерська робота чи допомога. Це – її власна історія.
Юлія Вусенко, доцент Кафедри цивільно-правових дисциплін СНУ імені Лесі Українки, з травня 2014 року допомагає переселенцям зі Сходу. Вона знає про всі проблеми людей, які прибувають на Волинь – від пошуку житла та роботи до найособистіших та найсокровенніших.
Чому Ви вирішили допомагати переселенцям, які приїжджають у Луцьк?
- Історія з переселенцями розпочалася з моєї сім`ї. Мій чоловік Дмитро родом з Луганської області, з містечка Антрацит. І коли ми побачили перші зародки сепаратизму там, відразу було зрозуміло, що потрібно вивести людей. Але проблема полягала в тому, що бажаючих було багато, а не було кому це зробити. Там, в Антрациті все розпочалося з «казачества». Рідні мого чоловіка розповідали,що діти навіть на вулицю не виходили. І так я зустріла перших переселенців з Донбасу у травні. Ще у березні кримчанам допомагала лише юридично, а потім вже і з пошуком роботи, житла.
Яка Ваша основна волонтерська робота?
- Ми зараз працюємо по програмі благодійного фонду «Карітас-Волинь». Це юридичні консультації, працевлаштування, пошук житла. Я, Ірина Осіпова та інші волонтери налагодили цілу систему допомоги переселенцям. Також працюємо з благодійним фондом «Ефективне суспільство», з іншими волонтерами, зокрема Тетяною Должко, яка теж займається питаннями переселенців.
Найсерйозніші проблеми в людей, які приїхали зі Сходу?
- Найбільшою проблемою була і є – питання житла. Спочатку наші люди дуже активно відгукнулися, щоб допомогти на тиждень-два. Але коли побачили, що це все затягується до зими, то зрозуміли, що комунальні послуги зростуть і за це все доведеться платити. В декого із волонтерів люди ще досі вдома живуть. І в мене так було.
Кажуть, що місцева влада нічого не робить для переселенців. Ви теж так думаєте?
- Я не можу розкритикувати місцеві органи влади, тому що вони долучаються, як можуть. Я знаю, що держава не має реформи, як забезпечувати внутрішньо переселених людей, бо ми ніколи не були в такій ситуації. Звісно, тут на Волині ДСНС, Департамент соцполітики і Центр зайнятості організувалися і максимально допомагають людям зі Сходу.
Розкажіть детальніше про проблеми із пошуком роботи переселенцями?
- З працевлаштуванням проблем нема. Інше питання – чи готові і хочуть всі працювати? От, наприклад, приїхали студенти з Донецька і відразу знайшли роботу. Але то молодь. Старшим людям значно складніше пристосуватися. А до нас же різні люди приїжджають.
Як люди з Донбасу сприймають місто?
- Для більшості Луцьк – це вже Європа. А ми, лучани, і далі прагнемо туди. То нас не влаштовує якість послуг, доріг. А ви б побачили, які там дороги в Луганській чи Донецькій областях. Набагато гірші. Я думаю, проблема в тому, що в Україні не було внутрішнього туризму. І люди не знали, як живуть на сході чи заході.
Які вони - "східянки"?
- Різні. Як і ми всі. Більшість, звісно, підтримує Україну і мріє про мир. Але є і такі, що вважають, що на Донбасі є окремо ополченці і бандити, мародери. Навіть мене переконували в тому. А одна дівчина з Донецька підтримувала Росію. Найціквіше, що її тітка займає проукраїнську позицію, а вона ні. За всі чотири місяці волонтерської роботи це для мене було дуже дивним. Відразу виникає питання, яка ж мета приїзду до нас? Але я думаю, що все можна пояснити. Я була на Сході і знаю цих людей. Там в основному російськомовне населення. Жодних державних програм за всі 23 роки не було. І насправді з такими людьми треба працювати, говорити, проводити роз`яснювальну роботу.
Які програми допомоги переселенцям реалізовуєте?
- У нас є нова програма, за якою ми плануємо допомагати сім`ям тих чоловіків-переселенців, які зараз в АТО. Ну і звичайно, нашим волинським теж. Жінки-переселенки, чоловіки яких воюють на Сході, навіть не спілкуються між собою . І за однією з таких програм - «Діти України», ми організовуємо спільні спортивні, навчальні чи інші заходи для дітей бійців АТО та переселенців. Нам в цьому допомагають і ті, хто приїздитьз і Сходу. Дівчата, які прибули з Донецька, навчають дітей англійської мови.
Ви розповідали, що окрім вирішення найважливіших питань з житлом та працевлаштуванням, кримчанам надавали юридичну допомогу. Наразі цим ще займаєтесь?
- Так. В нас на юридичному факультеті створили волонтерську групу зі студентів, які надають юридичну допомогу. Щоправда, це переважно питання щодо розлучення чи інші такі побутові проблеми. Але є й серйозніші. Зокрема, одна сім`я, яка прибула з Криму, вирішила подати в Європейський суд на Росію.
На Вашу думку, коли завершиться війна?
- Навіть якщо ця війна завершиться особливим статусом Донбасу, то це буде лише заміна понять. Бо в нас війна всі 23 роки. Це війна з усім українським в Україні – мовою, культурою. А тепер – ще й така, в якій вбивають наших чоловіків.Ця війна завершиться тоді, коли кожна людина, яка сидить біля телевізора, встане і скаже:« Я можу щось зробити для того, щоб вона закінчилася». І піде це робити вже завтра.
Фото : з мережі "Фейсбук"
Ірина Мусій
- 2 перегляди
