Волинський боєць мінометної батареї 51 ОМБ Андрій Федун описав свої дні перебування на фронті, як намагалися вибратися з оточення ворогів та чому здалися в полон росіянам.
Неймовірну історію бійця опіблікувала на своїй сторінці у Фейсбук волонтерка Наталія Соколова.
36-річний Андрій Федун родом з Шацького району Волинської області, був мобілізований 11 квітня. Вдома на нього чекали дружина та двоє дітей.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, 24.08
Біля Дзеркального...Десь після 12.00 почався мінометній обстріл, крили "гради" понад 5 годин!! Розгромили склад РАО , страшні зриви.. Знищено майже всю техніку. На двох уцілілих машинах з цього аду виїхали 10 чоловік (разом з 2 командирами)... Андрій разом з 5 вижившими товаришами пішки почали вибиратися до своїх ..
ДЕНЬ ДРУГИЙ
Знову мінометний обстріл росіян.. 5 мінометників почали оточувати танки, БМП.. Бійці відстрілювалися, доки були патрони. Прорвалися живими до села..
ДЕНЬ ТРЕТІЙ
Місцеві жителі вивели їх із зони оточення на 1,5 км .. Залишили в зеленці, показали напрямок до своїх ..
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Не вибралися ... Ворог укріпився по кругу... Знову кільце.. Воду пили з болота ... З їжі - капуста, помідори вже 4 доби..
ДЕНЬ П'ЯТИЙ
Пробралися знову до села...
Місцеві переОдягнули, намагалися вивезти.. Не змогли..
331 російська ДШБ (Кострома) чітко заявила, що якщо не здадуться "УКРОПИ" - всіх положать!!
ДЕНЬ ШОСТИЙ
Останній день на волі
Солдати разом з місцевими прийняли рішення зберегти життя- здатися росіянам...
Далі писати важко..
"Андрій Федун та його товариші пройшли три полони- російський, чеченський, ополченський..
Відбили нирки, зламали ребра.. Двічі розстрілювали... Відрізали вуха, пальці- не зламався,- не відрізали... Фотографувалися з ним полуживим, з українським прапором на плечах,- наставляючи зброю та ножі...
Андрій каже, що страх зник після молитви ще перед першим розстрілом в росіян...
Тортури припинилися лише після того, як дивом його ледь живого віддали в Сніжному в табір полонених.. Це вже був вересень...дали подзвонити дружині..." - пише Наталія Соколова.
"В камері з ним було 8 людей. Виходив його полонений хірург з Рівного... А Андрія обміняли14 вересня... Він живий... Він не зламався... Він хоче поставити на ноги 8 -річного сина, 16-річну доньку..
Я не коментую... Я констатую..Не зрадники наші хлопці! Їх вина, що кинуті командирами вижили! Не зламалися і повернулися з полону додому!", - резюмує жінка.
