Лучанин, позивний Усташ, боєць штурмової чоти «Азову» пригадує події під Іловайськом.
В «Іловайському котлі» перебувало кілька бригад. Серед них – 51-а, яка понесла найбільші втрати серед волинян, а також бійці добровольчих батальйонів – «Азов», «Донбас», «Шахтарськ» та інші.
Він вважає, що ситуація під Іловайськом була спланована заздалегідь. Зібрати в одному місці найдієздатніші батальйони і розбити їх. Однак террористам це не вдалося.
Спогади бійця «Азову». Частина 2.
Після взяття Мар`янки в нас було завдання взяти в облогу Донецьк з південно-східного напрямку. Думали, що це зробимо так швидко, як захопили інші об`єкти.
10 серпня нас збудили по бойовій тривозі і сказали, що хлопці з 3-ої сотні потрапили в засідку під Іловайськом з 51-ою бригадою. А я був у першій сотні. Тоді загинуло двоє азовців, були поранені. Ми вирушили на допомогу нашим товаришам. Їхали майже 5 годин. За цей час нашим друзям вдалося вийти з оточення. Ми залишилися ночувати у військовому таборі 51-ої бригади. Не брали з собою ні спальників, карематів, бо думали, що їдемо на одну операцію. Дуже добре пригадую цю неспокійну ніч…Це була перша ніч під градами. Майже щогодини нас обстілювали, і ми зривалися по бойовій тривозі, тікаючи в окопи.
Під час поїздки на передову місцевість нагадувала Чорнобиль
Зранку, 11 серпня, ми зібралися на передову, щоб захопити той блокпост, на якому були наші побратими із 3-ої сотні. Під час поїздки картина гнітюча. Переорані поля градами. Людей майже нема. Де-не-де в сільській місцевості старші люди – пенсіонери, які або не втсигли виїхати, або просто їм нема куди їхати. Під`їхали до першої лінії оборони. Від 51 бригади отримали бронетехінку. Ми розуміємо, що буквально за кілька кілометрів вже територія терористів…Я з товаришем сидимо на першій бронемашині, і позаду нас всі інші.
Проїжджаємо два села, а за ними - блокпости ворогів. Перше селище вимерло. Схоже на Чорнобиль.
Раптово повертаю голову і бачу, як обстрілюють мого товариша
Виїжджаємо з цього населнного пункту, і розпочинається сильний дощ. За весь період перебування на Сході жодного разу такої грози не було. За дві-три хвилини форма, зброя, бронежилет - все мокре..Коли це пригадую, відразу в голові постають картини із фільмів про війну. Солдати сидять в окопах, мокрі, в болоті… Але ми їдемо далі. Проїжджаємо друге село і бачимо ферму. За нею – блокпост. З правого боку – посадки зеленки. Наша колона рухається між фермою і зеленкою. Майже за 30 метрів до блокпоста один із наших хлопців помітив на фермі тіні. Зупиняємось за кілька метрів від ферми, зістрибуємо з техніки і лягаємо на землю. Наше завдання – взятии ферму у кругову оборону. Але розпочинаєтсь осбтріл звідти. Ти падаєш на землю, одяг, зброя в болоті.
Я раптово повертаю голову і бачу, як обстрілюють мого товариша. Розумію, що до нього наближається автоматна черга. Ловлю себе на думці, що можу бачити його востаннє живим. Однак за кілька метрів до нього обстріл припиняється. Можливо, у противника закінчились патрони, чи що..
Я починаю йому кричати, що по ньому стріляють, піднімаю голову, теж пробую відстрілюватись.. Однак це мені не дуже вдається. Зброя в болоті, тому важко це робити. Раптом бачу, як біля мене падають кулі. Знову падаю на землю і пробую відійти назад.
Промокли до нитки, сидимо в тому холодному яру
Місце, від якого я відійшов, починають обстрілювати. Мене переслідує відчуття, що кілька секунд – і я був би вже мертвим. Ми відступаємо назад і не помічаємо, що позаду нас яр. Наче падаємо в якусь безодню. Дощ, болото, постійні обстріли. Стріляють з мінометів і гранатометів. І ми в тому холодному яру. Бачимо, як за двадцять, п`ятнадцять метрів від нас падають міни і не розриваються, тому що дощ. Вибратися з того місця, коли по тобі стріляють, неможливо. Але нам пощастило. Всі хлопці залишилися живми. Лише один поранений. Тоді, напевно, ті, хто не вірив в Бога, повірили. Намагаємось вибиратися з того яру. Окірм того, що ведеться вогонь по нас із ферми, так ще снайпери стріляють із зеленки. Нам вдається відступити на 200 метрів. . Почали просити підмогу в наших товаришів. У терористів пристрій, який глушить рації. Тоді ми телефонуємо. Майже через годину наші товариші зрозуміли, що ми потрапили в засідку. Нам прислали танк, гранатомети. Тоді терористи зрозуміли, що до нас прийшла підмога, і втекли.
Цього дня я усвідомив, наскільки тонка грань між життям і смертю
Після засідки ми зрозуміли, що ситуація в Іловайську набагато складніша, ніж нам здавалося.
Планували, що швидко захопимо блокпост, а ми навіть туди не доїхали.
За кілька годин повернулися у польовий табір. Військовий генерал написав у звіті, що цього дня бою не було, а поранення хлопці отримали випадково. Зрозуміло, що якби дізналися про засідку у вищих ешелонах влади, то комусь би довелося за це відповідати.
Думаю, якби не пішов дощ, я вчасно не відійвшо з-під обстрілів, то, напевно, був бив же мертвим. Ми чекали кілька днів в таборі на інші добровльчі батальйони. Жили під градами.
Я пригадую, коли вбили Хому…Тоді був гарний сонячний день
18 серпня групи «Азову» і «Донбасу» пішли на штурм Іловайська. На бойові операції відправили другу і третю сотні, а ми, перша сотня, були на місці. Приїахли на допомогу. В той день Донбас потрапив в оточення. З цього часу бої під Іловайськом отримали назву « Іловайський котел». Приїхали до першої лінії оборони, сиділи, чекали наказу. Пам`ятаю той гарний сонячний день. Поруч быля тебе падають міни, обстірли постійно, а природа живее своїм життям. Яскраво світить сонце, гарне чисте небо. Раптом бачу швидку з пораненими. Кажуть, що серед наших є загиблий. Ним виявився Хома. Пригадую, як познайомився з ним під час запису звернення у Луцькому замку. Більшість хлопців, з якими тоді були, а він прийшов і сказав, що поїде з нами. Звісно, ми говорили, що за віком ми не можемо його взяти із собою, адже йому було тільки вісімнадцять. Але він наполягав. Я бачив, що у нього хороша фізична підготовка. Фізкультурником був все-таки.
Іловайськ – останній пнукт, куди терористам перекидали зброю з Росії
Тому вони трималися за нього руками і ногами. Того дня ми дізналися, що в нас кілька вбитих. В оточенні перебувають « Донбас», «Дніпро», « Шахтарськ», «Азов». Ми добровльці вважаємо, що це все не просто так. Там зібралося 5 боєздатних батальйонів. Донбас втратив 2/3 складу, інші батальйони – теж. Ми приускаємо, що це було комусь вигідно. Можливо, нашій владі. Адже таким чином можна вирішити багато проблем з добровольцями. Ми ж ставимо багато питань вже зараз, і коли це все закінчиться, то питань до влади буде ще більше.
Ірина Мусій
- 1 перегляд
