«Віват, словолюби!», такий заклик зібрав на відкритій літературній кав’ярні молодих творчих випускників колишнього філологічного факультету, а нині інституту філології та журналістики.
Про це йдеться на сайті СНУ імені Лесі Українки.
На зустріч із теперішніми студентами інституту завітали вже відомі поетеси, автори не однієї книги, члени НСПУ Ольга Ляснюк, Тетяна Бондар, Олена Пашук, Софія Стасюк, Олена Харитонюк, а також залюблені в поетичне слово випускники Еліна Форманюк, Ольга Комарицька, Людмила Шуст, Наталія Шульська.
Під запашні аромати кави й чаю дівчата читали свою щиро-сповідальну поезію, яка проймала до кісток жіночою відвертістю, філософською зрілістю, інтимним струменем. Ольга Ляснюк – голова Волинської обласної організації творчої молоді «Лесин кадуб», редактор за професією і поет за покликанням. Авторка книг «Босоніж у вічність», «Третє бажання», «Аналогія», «Поцілунки у скло» поділилася із присутніми найбільш наболілим – віршами про війну, а також інтимно-щемливими поезіями, у яких виразно проступають життєва справжність і тривожні мотиви. Лауреат українсько-німецької премії імені Олеся Гончара, журналіст Софія Стасюк має серед творчих здобутків вже дві збірки – «Температура тиші» та «Екзекуції», які презентувала студентам. У римованих віршах та верлібрах поетеса зізналася, що знає, як «тиша цілується з небом», «капає час із порізаних артерій вічності», «дерева епіляцію роблять», вона «вимірює пульс на зап’ясті дверної ручки», «викручує з неба зорі, як лампочки з ліхтарів» та ще багато іншого. Не менш цікавим виявилося верліброве спілкування з поетесою Тетяною Бондар, яка нині працює вчителем української мови та літератури ліцею № 227 імені М. М. Громова м. Києва. Дівчина декламувала свої твори, що ввійшли до збірок «Святилище воскової ляльки» і «Переступивши дощ». Із поезій авторки присутні дізналися, що вона «не ходить, де чорні коти стежки вусами підмітають», «ловить місяця пульс сама», «хоче скраєчку біля місяця у твоє вікно світити». Новими творами порадувала слухацьку аудиторію нещодавня випускниця ІФтаЖ, але вже знана письменницькій громаді своїми літературними досягненнями поетеса Еліна Форманюк – авторка збірки віршів «По той бік веселки». Цікаво, що в одному зі своїх верлібрів дівчина просить, аби їй «скидали на емейл посмішки».
Філософською мудрістю звучало того дня поетичне слово з вуст Олени Харитонюк – члена НСПУ, авторки книг поезій «Янголи з блакитними очима», «На стерні сонячних променів». До речі, сьогодні Оленка свою любов до українського слова втілює в роботі гуртків «Дивослово» та «Українська вишивка», які функціонують під її керівництвом у Цуманській ЗОШ І–ІІІ ступеня Ківерцівського району. «Хтось долари рахує, хтось – зірки», «Живемо всі, неначе на малюнку» – така життєва правда проступає в рядках із віршів дівчини.
Оля Комарицька, яка пише вірші, скільки себе пам’ятає, читала твори із власної збірки «Гортензії». Поетеса зауважила, що не відчуває, що минуло вже шість років, як закінчила навчання на рідному факультеті. Тепер дівчина прищеплює любов до української мови студентам Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю. Бугая, де працює викладачем. Лірична героїня її віршів «тремтить, як гітарна струна», «вітер і щастя бере собі на поруки», «освідчується коханому десь у вишнях чи сливах».
Іще без власної збірки, проте з пристойним поетичним доробком, прийшла на літкав’ярню кандидат філологічних наук, викладач української мови та літератури Луцького педагогічного коледжу Людмила Шуст. Поетеса поділилася із присутніми секретами своєї творчої лабораторії. У поезіях вона розказує, як «тролейбуситься осінь», «регочуть з когось снігопади», «хвилини летять, мов сполоханий звір під колеса».
У ході дійства було багато запитань щодо того, чим живуть, що читають, для кого пишуть молоді поетеси. Випускниці радо ділилися своїм найсокровеннішим, читали вірші, смакували кавою, чаєм, солодощами. Запашна атмосфера літкав’ярні, зацікавлена аудиторія славолюбів, акорди такої щирої жіночої лірики зробили зустріч по-справжньому теплою й по-осінньому сонячною.
- 1 перегляд