Вчора, 29 березня, в Луцьку вшанували пам'ять етнічних українців, які у 1941-1945 роках були переселені з території Польщі.
Як інформує репортер ZIK-Стрім Павло Мельничук, скорботне віче відбулось на меморіалі слави. Біля стели пам'яті холмщаків зібрались кілька десятків людей, які у дитячому віці пережили депортацію. Мирославі Їхнякевич на час переселення було 5 років. Про ті часи спогадів залишилось мало. Жінка пам’ятає, що батьки були у постійному страху і оберігали дочку навіть, коли вона вже стала студенткою.
«Мої батьки колись боялися щось говорити, тому я маю мало інформації про те, що було. Лише тепер задумуюсь, чому я не запитала, коли стала дорослою. Тоді мені було 5 рочків, лише пам’ятаю татів гараж і все, а батьки дуже боялися за мене, навіть коли я вже в інституті вчилась, вони переживали, щоб мені ніхто нічого не сказав, не переслідував. Такі були часи, що вони просто боялися і ми багато втратили інформації», – розповіла Мирослава Їхнякевич.
Згадати події сімдесятирічної давності до стели нині прийшов також Володимир Поліх. На час депортації йому виповнилось 14 років, чоловік пам’ятає, як перевозили з батьком через кордон господарство, яке в новому селі понищили місцеві хулігани.
«Ми сьогодні разом з небом оплакуємо тих, кого з нами вже немає. Прийде час і не стане нас, тому і кожен думає про те, що ми залишимо після себе. Україна буде, якщо ми зуміємо передати нашим нащадкам правду про складну долю, історичну пам'ять, нашу культуру, духовність. І це нас зобов’язує в майбутньому не тільки тим, хто був депортований, або народився після депортації стояти тут, разом з нами наступного разу мусять бути наші нащадки», – зазначив голова обласного товариства «Холмщина» Микола Онуфрійчук.
