Давні римляни не уявляли цивілізованого життя без терми (лазні) і налагодженого постачання води. Міська архітектура вражала не лише мистецьким виконанням, а й складною системою водогонів, без яких сучасний дім – незатишна коробка. Адже усі позиції домашнього комфорту так чи інакше пов’язані з водою. Тому її доступність, чистота і якість – одна з найвагоміших цілей, що стоять перед власниками приватних будинків.
Централізована система водопостачання сьогодні викликає у користувачів немало нарікань. Окрім цього, трубопровід з хлорованим потоком часто виявляється недосяжним для мешканців приватного сектору. Сполучити оселю з підземними надрами свіжої води допоможуть інженерні конструкції, обслуговування яких спричинить незрівнянно менше клопотів, ніж римські акведуки.
Тож, як працюють сучасні системи автоматичного водопостачання?, по рос. системы автоматического водоснабжения. Над свердловиною встановлюється потужний насос, що підіймає воду з шельфу залягання до резервного баку. Він слугує гарантованим запасом незамінного ресурсу (20 – 200 л) навіть за умови зупинки роботи мотора. Як тільки резервуар заповнюється вщерть, насос припиняє відкачку води і поновлює роботу з появою вільних дециметрів. Отже, кожна краплина, що проливається з відчиненого крану у ванній, вмить поповнюється свіжою порцією води в запаснику.
Високі вимоги до питної води зумовили комплектацію системи фільтрами для додаткової очистки і спеціальними засобами збагачення транзитного потоку. На вибір клієнта виробники пропонують картриджі різної пропускної здатності та гідролізні установки для регульованого хлорування. Продумана конструкція всього комплексу запобігає пошкодженню через перепади тиску і напруги, а керування ним просте й зрозуміле.
Правильно обравши автоматичну систему водопостачання, можна безпечно насолоджуватись природним даром у будь-який час.
- 3 перегляди
