Ви є тут

В’язні Луцької в’язниці

Андрій Бородій

Наше радянське минуле ще довго буде з’являтися в матеріалах преси, дослідженнях істориків, краєзнавців, розслідуваннях слідчих, як злочини проти людства. Тим більше, що наступник Радянського Союзу – путінська Росія, не гребує схожими методами. Війна на Сході України, в Грузії, Придністров’ї, Угорщині, Чечні, Карабасі, Сирії, розстріл польких військових в Катині – куди тільки не протяглись довгі щупальця російської державності. Усіх, хто їм заважає вони знищують. Як були вбиті українські повстанці, полонені, борці з радянським режимом в Луцькій в’язниці на початку німецького наступу в 1941 р.

Кажуть час лікує. Дійсно рани загоюються і нові люди по іншому дивляться на одні і ті ж самі події. Але все ж складно забути те, що сталось у Луцькій в’язниці. Як повідомляє Сайт міста з посиланням на volynpost.com, на території колишньої Луцької тюрми 12 червня розпочали розкопки розстріляних в 1941 році в’язнів. Розкопками займається комунальне підприємство «Доля». Кошти виділила міська ради. Ініціатором був місцевий краєзнавець С. Годлевський

На думку Сергія інформацію про те, що тут знаходяться рештки загиблих влада мала ще на початку 90-х років. Але коштів не було. Тому й справа затягнулась на 2 десятиліття.

«Ця справа нічим не закінчилась. Але, починаючи з 2009 року, почалися тут пошукові роботи. Цікаво, що почались вони випадково. В західній частині комплексу, який називають Луцька тюрма, знайшли людські кістки під час ремонтних робіт. Спочатку вирішили, що це одне з ймовірних захоронень розстріляних в’язнів Луцької тюрми. Проте пізніше вияснилось, що це були радянські військовополонені», - розповідає краєзнавець.

Окрім решток людських кісток, археологи виявили речі побуту, взуття та гільзи. Кажуть, що планують робити судмедекспертизу, а потім перепоховання. Видно тіла скинуті в могилу хаотично, зверху знаходять рештки паперу. Це мабуть спалені їх справи та одяг. Все це захоронено у вирві від вибуху стокілограмової бомби разом з будівельним сміттям. Є складнощі з ідентифікацією загиблих. Адже пройшло багато часу і родичі мабуть теж померли. Видно, що загиблі це молоді люди 30-річного віку, одягнені та взуті просто. Знайдено старе полатане взуття. Це не були злочинці чи учасники опору. Просто підозрювані… Їх скоріш за все на думку історика, вигнали на подвір’я в’язниці і розстрілювали хаотично, кидали гранати…

Як зазначають родичі загиблих забирали людей за те, що вони читали Шевченка, говорили про вільну Україну, за те що організовувались і збирали гроші на подальшу боротьбу. Після арештів всіх тримали разом, а з підходом нацистів почалися розстріли. Вижило двоє, бо сховались серед трупів. Це були Михайло Антонюк і Григорій Захарчук. Вони повернулися додому (а йшли полями аж два тижні) і до кінця своїх днів прожили в Терешківцях.

«Коли усе затихло, я усвідомив, що живий. Я чув, як тричі хтось командував: «Хто живий - встати!» Але я не вставав. Лише пізно вночі вибрався з-під трупів, весь в крові і бруді. Почав добиратися додому. Рідні не повірили своїм очам, але я був живий!» – згадував Михайло Антонюк.

Отже, злочини радянської влади поволі викриваються. На черзі засудження винуватців. Добре, що є держава, яка проголосила себе наступником СРСР. Буде в кого спитати.