" Я не роздумував над тим, чи варто їхати на Схід", - волинський студент про участь в АТО

20-річний студент-історик Петро Ковальчук вирішив піти в зону АТО, бо вважає, що це його обов`язок,- розповів він у коментарі сайту Луцька.

Навчаючись на четвертому курсі історичного факультету СНУ  імені Лесі Українки, хлопець записався добровольцем у батальйон «Світязь» і вже згодом був разом зі своїми побратимами на Схід. Поки його одногрупники влітку відпочивали, він виборював Україні свободу.

« В мене було велике бажання піти в зону АТО. Я не був на майдані. Вже приїхав після подій 20 лютого, як втік Янукович. Потім дуже жалів про це. Тому й вирішив, що піду захищати нашу землю на Сході. І я не думав, йти чи ні», - розповідає хлопець та додає:

- Мої батьки дізналися, де я, через тиждень мого перебування на Сході. Мама від цієї новини відразу потрапила в лікарню.  І тепер, коли я повернувся у відпустку,  вони не хочуть відпускати мене назад.  Але я поїду назад після лікарняного.

«Спочатку  ми були в Ясинуватій Донецької області.  В нас там – перевалочний пункт. Пробули  три дні, нас вночі обстріляли, заїхали під Волноваху, теж потрапили під обстріли. Назад їхали повз блокпост ДНРівців. Але, на щастя, нам вдалося прорватися і ми повернулися додому», - розповідає Петро і пригадує, як його зустрічали в Луцьку:

- Коли наш батальйон прибув у Луцьк, то мене зустріла зі слізьми на очах куратор нашої групи. Ще одна викладачка на факультеті запитувала, чи не потрібно мені щось там, в АТО.  І якщо раніше викладачі до мене ставились як до студента, то тепер ставлення змінилося.

Також студент розповів, що наразі навчається на денному. З деканом все узгоджено щодо переведення на вільне відвідування.

Відразу після повернення із зони АТО його одногрупники розпитували про війну.

«Здебільшого питали,  що там відбувалося. В мене вже горло болить від тих розповідей.», - сказав, посміхаючись хлопець та додав:

- Але туди треба йти багатьом. Бо хто, як не ми, буде захищати нашу землю від ворога.